30 листопада виповнилося б 70 років відомому співаку, Народному артисту України, світлій людині – Назарію Яремчуку.
До цієї дати та в пам’ять про простого буковинського хлопця, який став гордістю країни, пропагуючи у світі рідну українську пісню, пропонуємо пригадати цікаві факти з його життя.
Назарій Яремчук спочатку навчався на географа
Народився Назарій 30 листопада 1951 року у селі Рівня на Вижниччині. У 12 років пережив перший тяжкий удар – у нього помер батько. Хлопець навчався у Вижницькій школі-інтернаті, згодом подав документи до Чернівецького університету на географічний факультет, але не пройшов по конкурсу. Тому пішов працювати сейсмологом у Західноукраїнській геологорозвідувальній партії. Тільки з другої спроби у 1970 році, коли Назарій уже був солістом «Смерічки», зміг вступити до університету.
Та любов до пісні виявилася сильнішою над усе – він повернувся до Чернівецької філармонії. А оскільки професійна естрада вимагала певної підготовки, закінчив також Київський державний інститут культури.
Назарій був четвертою дитиною у сім’ї
Назарій Яремчук народився у селянській родині Назарія та Марії Яремчуків. Мав братів Степана, Богдана та сестру Катерину (у Назарія був також ще один – рідний по батькові брат – Дмитро). Свою четверту дитину батьки назвали Назарієм (ім’я означає «присвячений Богові»). Він народився, коли батькові вже було 64-роки. Сама родина була музичною: у батька був тенор, він співав у церковному хорі; мати, крім співів, грала на мандоліні й виступала у місцевому народному театрі. Ще маленьким хлопчиком Назарій також почав співати.
Рідний брат Назарія, старший за нього на 27 років, жив у Канаді
У 1991-1993 роках Назарій Яремчук їздив із концертами за кордон, зокрема у Канаду, США, Бразилію. За кордоном відбулася довгоочікувана зустріч із братом, про якого мало хто знав – цю сімейну таємницю протягом десятиліть воліли не розголошувати. У батька Назарія був син від першого шлюбу – Дмитро, юрист за фахом, на 27 років старший за майбутнього співака.
У 40-х роках, коли на Буковині діяли угрупування ОУН, Дмитро пристав до ОУН-мельниківців. Радянську владу він не прийняв і виїхав під чужим прізвищем до Канади. Брати зустрілися через багато років. Знамениту пісню «Лелека з України» Назарій присвятив Дмитру.
Назарій – батько трьох дітей, які продовжили його пісенний шлях
Назарій Яремчук – батько співаків Назарія Яремчука-молодшого, Дмитра Яремчука і Марії Яремчук.
У 1972 році композитор Левко Дутковський познайомив Назарія з його першою майбутньою дружиною Оленою Шевченко, яку було запрошено солісткою ВІА «Смерічка». Як згадувала Олена, «ми зустрілися очима і… все. Це було кохання з першого погляду…» У 1975 році Назарій та Олена одружилися. Через рік у молодого подружжя народився перший син, якого назвали Дмитром, ще майже через рік другий – Назарій. У шлюбі Назарій та Олена прожили 15 років. Їхнє розлучення у 1990 році стало трагедією для дітей та потрясінням для друзів.
Другу свою дружину, Дарину, Назарій знайшов у селі Тюдів. Коли зустрілися, Назарій давно був розлучений, а Дарина вже чотири роки сама виховувала дочку після смерті чоловіка.
Через два роки в Яремчуків народилася дівчинка, яку назвали на честь матері Назарія – Марічкою.
Якщо сказати, що були постійні аншлаги, – це означає нічого не сказати
Перше мистецьке визнання Яремчуку принесли пісні «Червона рута» В. Івасюка, «Горянка» і «Незрівняний світ краси» Л. Дутковського. За виконання цих творів ансамбль «Смерічка» та його солісти Яремчук та Зінкевич були удостоєні звання лауреатів Всесоюзного конкурсу «Алло, ми шукаємо таланти», а також «Пісня року – 71/72». У 1978 році Яремчукові присвоєно звання Заслуженого артиста УРСР, його нагороджено орденом Дружби народів.
Незабутні перші гастролі «Смерічки», по три концерти на день, і все «на живо» (хто тоді знав, що таке фонограма?). Ми не перебирали – чи це сільський клуб, чи районний БК, чи престижний обласний зал. Якщо сказати, що були постійні аншлаги, – це означає нічого не сказати. Люди плакали, бо не вміщали зали всіх бажаючих. Як шкода, що всього цього не зафіксовано на плівку. Яким би це було уроком для нинішнього покоління». А після фільму «Червона рута» (1971 рік) «Смерічка» стала найкращим колективом Союзу, солісти ансамблю – улюбленцями народу».
Дарина Яремчук якось розповіла зворушливу історію, яка сталася у 1993 році. Ансамбль «Смерічка» виступав із концертами у карпатських селах Путильського та Верховинського районів. Якось перед концертом до Назарія Яремчука підійшов хлопчик років десяти з листом від свого класу. У ньому писалося: «Слава Ісусу Христу! Вельмишановний Назарію Яремчук! Дуже просимо Вас впустити нас на Ваш концерт. Ми будемо сидіти тихо. До нас рідко приїжджають артисти, а Ви – вперше. Ми без грошей, бо увесь тиждень живемо у пришкільному інтернаті. Дуже любимо пісню «Батько і мати» у Вашому виконанні. Будемо пам’ятати Вашу доброту. Діти з пришкільного інтернату: Ромко, Женя, Таня, Володя, Сергій, Василь, Марія, Світланка, Марія, Василь, Іван та Олександр».
«Звичайно, всіх цих дітей пропустили на концерт і посадили у першому ряду, – згадувала Дарина. – А за кулісами, у так званій гримерній, плакали всі, особливо Назарій. Напевно, згадав своє босоноге дитинство і школу-інтернат. Він ніколи не нарікав на долю. Ні! Кожен іде своєю стежкою у житті. Але у нього щеміла душа від співчуття до цих маленьких гуцуликів, від болю за цей талановитий і бідний народ, частинкою якого був і він. То був, мабуть, найкращий його концерт».
Немає коментарів:
Дописати коментар