Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є голодомор 1932-1933 років. Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. І в останні дні листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. Так, 19 листопада учні 3-В класу (кл. керівник Тетяна Ковальчук) Ужгородський Ліцей №3 були запрошені до нашої бібліотеки на історичний путівник "Були колись страшні часи: жорна Голодомору". Бібліотекарі розповіли школярам про хліб та його ціну, про родючу українську землю, запропонували продовжити народні прислів’я про хліб та переглянути відеорозповідь маленького історика про голодомор. Під звуки пісні «Свіча», запалили свічку пам’яті та схилили голові під час хвилини мовчання. Деякі діти поділилися з однокласниками, жахливими розповідями своїх прадідів та прабабусь про страшний голод. Переглядаючи художню літературу, що була представлена на виставці «Не згасне в серці пам’яті свіча» дітки дійшли твердження, що кожна книга-це «свідок пам’яті», яка передає нашу стійкість майбутнім поколінням.
Немає коментарів:
Дописати коментар